Соціальна адаптація осіб, звільнених від відбування покарання, є одним із важливих напрямів не тільки профілактики вчинення нових злочинів цією категорією осіб, а й профілактики злочинності в цілому. Відповідно до пункту 1 статті 11 Закону України «Про пробацію» основною метою пробації є: «підготовка осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, до звільнення з метою трудового і побутового влаштування таких осіб після звільнення за обраним ними місцем проживання». Пенітенціарна пробація забезпечує надання засудженому комплекс соціальних послуг, які підготують його до звільнення з місць позбавлення волі з подальшою адаптацією та поверненням у суспільство, як повноправного члена. Відновлення соціального статусу звільненої особи та надання психологічної допомоги сприятиме попередженню вчинення нових кримінальних правопорушень.

Для засуджених, особливо тих, які тривалий час відбували покарання, адаптація до життя на волі в сучасних умовах може бути досить складною. З’являються труднощі, такі як побутова невлаштованість, відсутність житла, значні складнощі у працевлаштуванні та ін.. Проблеми у відновленні свого соціального статусу та поверненні до нормальних умов життя призводять до того, що особи, які звільнилися з установ виконання покарань, знову стають на кримінальний шлях, через що підвищується рівень рецидиву злочинів. Саме тому, на допомогу приходить служба пенітенціарної пробації, яка своїм прямим обов’язком допомагає особі, яка звільняється від відбування покарання у виді обмеження волі чи позбавлення волі на певний строк. Така допомога полягає у належному «поверненні» такої особи до соціуму після тривалої чи короткострокової ізоляції від суспільства.

Отже, пенітенціарна пробація відіграє важливу роль у сприянні соціальній адаптації та інтеграції у суспільство звільнених громадян, що є провідним чинником зниження рівня злочинності.